Особливості гри дитини з РАС.
Як відомо, гра – це провідна діяльність дитини дошкільного віку.
У ранньому віці гра дитини має характер предметно-маніпуляційної діяльності. Дитина поглинена предметом і діями з ним. Коли вона опановує дії, вплетені у спільну діяльність з дорослим, вона починає усвідомлювати, що здатна діяти сама. У дошкільному віці увага переноситься з предмета на людину, завдяки чому дорослий і його дії стають для дитини зразком.
На межі раннього і дошкільного дитинства вперше виникає гра з сюжетом. Цей тип гри інколи називають режисерською грою. Трохи пізніше з'являється образно-рольова гра. У ній дитина уявляє себе ким (або чим) завгодно і відповідно діє. Але обов'язковою умовою розгортання такої гри є яскраве, інтенсивне переживання: дитина у своїх ігрових діях відтворює той образ, який викликав у неї сильний емоційний відгук.
Режисерська і образно-рольова ігри стають джерелами сюжетно-рольової гри, яка досягає своєї розвинутої форми до середини дошкільного віку. Пізніше з неї виділяються ігри з правилами. (Виникнення нових видів гри не скасовує повністю попередніх, вже засвоєних – всі вони зберігаються і продовжують удосконалюватися).
У дитини з аутизмом така логіка становлення здатності до гри порушена.
Особливості ігрової діяльності дитини з аутизмом:
- найчастіше аутична дитина грає з власними відчуттями: її гра націлена на самостимуляцію щодо певних слухових, зорових, тактильних та інших привабливих для неї відчуттів. Так, дитина викладає довгі ланцюги з кубиків (різнорідних матеріалів і предметів), групує предмети за кольором, або, «грається» з машинкою нетиповим чином: тримаючи в руках, безперервно прокручує колесо і спостерігає за його рухом; або прислухається до звуків, які вилучають колеса машинки, коли її возити вперед-назад тощо. Важливий момент при цьому – дитини схоплена такою діяльністю тривалий період і під час неї часто не терпить не тільки участі, а й навіть присутності інших людей біля себе;
- дитина часто грає з неігровими предметами (кришки від каструль, мотузочки, папірці тощо). Якщо ж дитина бере в руки іграшки, то найчастіше це кубики, конструктор, машинки, дзиґа (але не ляльки), при тому дії з ними – обмежені і одноманітні. Ввести в її маніпуляції з предметами якісь зміни досить складно;
- в грі найчастіше немає сюжету, а якщо він все ж таки є, то буває дуже «згорнутим», недеталізованим;
- дитина не грає в гру, запропоновану дорослим.
Зверніть увагу на характеристики ігрової діяльності, що становлять контраст у порівнянні з проявами розладів аутичного спектра.
|
Прояви аутизму |
Ігрова діяльність |
|
Ригидність і консерватизм |
Легкість і імпровізація |
|
Емоційна одноманітність, невиразність |
Емоційна розкутість і розмаїття почуттів |
|
Обмеженість рухів |
Широкий спектр рухових проявів |
|
Стереотипії |
Творчість |
|
Фрагментарність сприйняття предметів і подій |
Вбачання подій і предметів у взаємозв'язках |
|
Безцільність дій |
Цілеспрямованість, позиція активного діяча |
|
«Тотальна» самотність, байдужість до людей |
Міжособистісна взаємодія, потреба в інших людях, радість спілкування |
Частіше долучайтеся до ігор своєї дитини і пам’ятайте: для дітей з аутизмом гра – це можливий спосіб допомогти перейти від самозанурення до реального взаємодії з іншими людьми, зрозуміти свої почуття, оточення, стосунки з батьками та однолітками.
