Як говорити з дітьми, щоб не налякати?
Україна могла б подивитися на досвід країн, які постійно живуть із ризиком і в умовах бойових дій. Скажімо, на сайті міністерства освіти Ізраїлю опубліковано докладні інструкції щодо роботи системи освіти в надзвичайних ситуаціях, зокрема воєнного характеру.
Також ізраїльське міністерство публікує поради для батьків, як визначити ознаки дистресу (надмірного, деструктивного стресу) та тривоги у дитини, пов’язані з надзвичайною ситуацією, та як заспокоїти дитину.
Ці симптоми можуть навіть бути фізичними, якщо медики не знаходять інших причин таких явищ. Зокрема:
- біль у животі та головний біль,
- утруднене дихання,
- тремтіння,
- блювота та діарея.
Надмірний плач або спалахи гніву, порушення сну, розлади харчової поведінки, повернення дитини до попередніх стадій розвитку – наприклад, відсутність контролю над сечовипусканням, смоктання пальця, нечітка мова, а також різка зміна характеру також говорять про те, що дитині потрібна допомога.
Щоб мінімізувати негативний вплив надзвичайних ситуацій, рекомендується підтримувати вдома звичний розпорядок дня та невимушену атмосферу, обмежити вплив ЗМІ на дитину, організувати їй заняття спортом і можливість виражати емоції різними способами – за допомогою гри, малювання, письма чи інших видів мистецтва.
Також наголошується на тому, що батьки мають подбати про свій власний емоційний стан, оскільки діти "віддзеркалюють" саме його.
"Дуже важливо поговорити з дитиною про ситуацію, пояснити їй, що відбувається, відповідно до її віку, і поділитися своїми почуттями. Поясніть їй, що відчувати страх – природно, і що їй не треба соромитися цього", – йдеться в рекомендаціях.
Щоб заспокоїти дитину, можна попросити її заплющити очі й уявити місце, яке викликає заспокійливі та приємні відчуття або спогади, попросити дитину розповісти докладніше про це місце і про те, з ким і що вона б хотіла там робити.
Українська дитяча та сімейна психологиня Світлана Ройз із використанням рекомендацій Ізраїльської служби тилу розробила методичку "Супергерої безпеки. Як підготувати дітей до можливих надзвичайних ситуацій".
Вона радить пояснювати дітям: ми говоримо про безпеку не тому, що щось небезпечне має статися, а для того, щоб "натренувати м'яз безпеки", щоб відчувати свою силу в будь-якій ситуації.
Підготовка дитини має відбуватися у три етапи: пояснення теорії, гра і закріплення у тренувальній дії.
Можна пограти з дітьми в супергероїв безпеки, моделюючи дії на випадок різноманітних надзвичайних ситуацій: застрягання в ліфті, пожежа, землетрус, повінь, воєнні дії.
Варто виписати телефони екстрених служб та знайомих, яким дитина може зателефонувати в екстреній ситуації. Також вона має знати своє ім’я і прізвище, адресу, імена батьків.
Із дитиною треба поговорити про "валізку безпеки" (так психолог радить називати "тривожну валізу") та разом її зібрати. Кожен член сім'ї має знати, які предмети у валізці.
"Можна пограти з дітьми в поїздку до невідомої планети. Що б вони з собою взяли найважливіше?", – радить психологиня.
Дитина має знати, що в разі будь-якої надзвичайної ситуації необхідно якнайшвидше повідомити про це дорослого члена сім'ї або іншого відповідального дорослого.
Якщо дитина чує сигнал сирени, треба взяти "валізку безпеки", домашніх улюбленців, телефон, іти до бомбосховища або лягти на підлогу біля внутрішньої стіни. Заборонено перебувати біля важких речей, вікон та скляних речей, у ліфті.
Крім того, треба переконатися, що діти знають безпечні місця у школі та в інших місцях, де вони часто бувають.
Разом з дитиною треба перевірити, наскільки захищений простір у будинку: які предмети можуть впасти – полиці, стелажі, скляні речі, побутова техніка на колесах. Старшій дитині треба показати, як перекрити газ та воду.
За кожним членом сім’ї важливо закріпити те, що він робить як "супергерой безпеки" у надзвичайній ситуації. При цьому важливо, щоб під час тренувальних ігор з дітьми будь-яка дія закріплювалася у відчутті безпеки.
"Після того, як усі "врятувалися", важливо сказати: "Ми у безпеці! Ми разом. Ми всі супергерої"", – радить Світлана Ройз.
Клінічна психологиня, психотерапевтка, членкиня правління ГО "Українська асоціація фахівців з подолання наслідків психотравмуючих подій" Олена Масик у коментарі "УП. Життя" радить батькам мати якийсь план на випадок загострення ситуації і здійснювати такі підготовчі дії, які дадуть їм самим відчуття безпеки.
Скажімо, якщо люди живуть зовсім близько до лінії розмежування – облаштувати безпечне місце у підвалі приватного будинку або перевірити стан бомбосховища в багатоквартирному.
"Коли ви зайняті чимось корисним, ви менше хвилюєтеся. Якщо ж дитина хвилюється, вона може ліпити з пластиліну, кінетичного піску або глини, малювати захисників, тощо", – радить вона.
Щодо того, чи можна обговорювати при дітях політичну ситуацію або свої можливі дії, Олена Масик зазначає – залежить, у якому емоційному стані перебувають батьки і яка тональність цього обговорення.
"Якщо жінка кричить чоловікові: "Що ж з нами буде, ми всі загинемо!", тоді паніка передасться і дитині. А якщо батьки спокійно обговорюють, до кого з родичів вони можуть поїхати, що мають робити всі члени сім’ї у випадку відсутності мобільного зв’язку тощо – це цілком можна робити і при дитині", – говорить вона.
Найголовніше, за словами психолога – батькам самим зберігати спокій і транслювати впевненість у тому, що "ми обов’язково впораємося, і все буде добре".
