Рекомендації, щодо організації і проведення занять з формування навичок великої моторики у дітей із синдромом Дауна (в домашніх умовах)
● Вибирайте для занять безпечний простір. Коли ваш малюк навчиться ходити, він захоче більшої незалежності і ширших можливостей для своєї «дослідницької» діяльності. Ви розвинете його самостійність, якщо виберете або створите таке середовище, де він зможе гратися при мінімальному втручанні з вашого боку. Таке середовище можна створити в одній з кімнат або у дворі. Прогуляйтеся в парк або сходіть на дитячий майданчик. У таких місцях він сам вирішить, куди йому попрямувати і чим зайнятися. Нехай він веде вас, а ви простежите за його безпекою.
● Познайомте дитину зі всім спектром умінь, які йому доведеться рано чи пізно освоювати, і побачите, чим йому цікаво було б зайнятися. Дозвольте йому зосередитися на тих уміннях, які йому подобаються. Коли вони стануть частиною його повсякденної діяльності, він краще освоїть їх. Поступово, у міру того, що він буде якісно виконувати, включайте інші навики. З часом у нього з'явиться мотивація попрацювати над всіма навиками із запропонованого спектру.
● Дозвольте дитині самій встановлювати послідовність занять. Після того, як ви визначите і обладнаєте середовище для занять, дозвольте йому переходити від одного виду діяльності до іншого в тій послідовності, яку він вибере сам. Дайте можливість займатися до тих пір, поки це йому цікаво. Допомагайте йому виконувати ті дії, з якими йому важко справлятися самостійно.
● Скеровуйте дитину у виборі занять так, щоб він чергував важкі види діяльності з легкими. Простежте за ним і визначите, які уміння даються йому легко, а які - важко. Подивіться, якого роду дії він вважає за краще: енергійні (біг і стрибкі) або повільні (ходьба по дошці). Коли виявите уміння, яке дається дитині легше, то після виконання пари легких дій спонукаєте його спробувати зробити що-небудь важче. Ви можете сказати: «Попробуй ось так!» — і виконати потрібні дії. Швидше за все, він зуміє повторити їх за вами.
Дозвольте йому попрацювати над складнішим навиком стільки, скільки він захоче, а потім дозволите знову зайнятися тим, що трохи легше. На початку періоду, який ми розглядаємо, дитині легше навчитися бити по м'ячу ногою, ходити по нерівній поверхні, здійснювати перші спроби бігати і ходити по дошці шириною 25 см. Дії среднього ступеня складності — це ходьба вгору і вниз по похилій поверхні, підніматися і спускатися по сходах, біг, стрибки і ходьба по дошці шириною 15—20см. Найважчі навики — ходьба по лінії 4см., елементи гри з м’ячем (кидати, ловити, відбивати і т.ін.) та їзда на трьохколісному велосипеді. Заняття по формуванню кожного уміння мають свою мету. Досягнення цієї мети передбачає проходження певних кроків.
● Важливо дотримуватися чіткого порядку дотримання цих кроків. Приступаючи до нового уміння, потрібно визначити, що ваша дитина вже вміє робити і яким має бути наступний крок. Починайте відпрацьовувати відповідну послідовність кроків з того рівня, на якому дитина знаходиться у момент початку занять, а коли він буде готовий, допоможіть йому засвоїти наступний крок.
● Піклуйтеся про створення мотивації для відпрацювання необхідних умінь. Краще всього разом з дитиною постежити за тим, як інша дитина виконує дії, яким ви хочете навчити вашого малюка. Після цього можна сказати: «Тепер твоя черга», — і напевно він захоче погратися зі своїм братом або сестрою, або із сусідською дитиною. Він вже досить сильний для того, щоб робити те ж, що і вони, і спробує впоратися з новим для нього завданням. Йому сподобається імітувати їх дії і виконувати їх по черзі з ними. ● Користуйтеся зоровими підказками і словесними інструкціями. Дитина вчиться, спостерігаючи за іншими. Він бачить, як діти забираються на гору або стрибають на батуті, і пробує скопіювати їх дії. Якщо для виконання цих дій існує якийсь особливий спосіб, покажіть друзям вашої дитини, як це зробити, щоб він, імітуючи їх дії, навчився виконувати необхідні рухи правильно.
Давайте назву кожному виду діяльності, яким займається дитина. Наприклад, говоріть: «Бий», «Стрибай», «Йди» (коли він йде по дошці, камінцям або піску), «Біжи», «Вгору» і «Вниз» (коли він займається на сходах). Не слід давати складних словесних інструкцій, оскільки малюкові буде важко зрозуміти і виконати їх. Якщо ви покажете йому, що потрібно робити, і поясните це словами, він попробує зробити це.
● Заняття мають бути нетривалими. Ваша дитина сама покаже вам, наскільки у нього вистачить бажання або фізичних сил займатися. Освоюючи якесь уміння, діти зазвичай повторюють свої спроби два-три рази, а потім переходять до іншого заняття. Пізніше, коли вони стають сильнішими і краще справляються із збереженням рівноваги, вони можуть тренуватися довше. Не забувайте, що від таких видів діяльності, як біг і стрибки, ми втомлюємося швидше.
● Будьте готові до пустощів. Де б малюк не був він, буде пустувати, використовуючи недавно засвоєнні навички. ● Зацікавлюйте дитину займатися босоніж чергуючи з черевичками. Це буде сприяти зміцненню мязів ніг, підвищенню здстності зберігати рівновагу, та покращить ходьбу та положення стоп.
● Стежте за положенням стоп і забезпечуйте йому необхідну підтримку. Для того, щоб помітити зміни в положенні його стоп під час ходьби, спостерігайте за стопами, коли він не взутий. Постежте за дитиною ззаду. Відстань між його п'ятами дозволить вам судити про те, наскільки велика його площа опори. Якщо ви встанете перед ним, ви побачите, як розташовані його носочки: чи направлені вони вперед або в сторони. Треба домогтися того, щоб носочки були направлені вперед, а ширина площі опори була менше відстані між стегнами. Підошва взуття, яке носить ваша дитина, завжди повинна бути гнучкою і легко згинатися там, де починаються пальчики.
Якщо підошва жорстка, дитина звикатиме ходити неправильно, оскільки із-за слабкості м'язів стоп зігнути її вона не зможе. Високий черевик зменшує рухливість кісточок, а це заважає малюкові бігати, підніматися і спускатися по сходах і по похилій поверхні. Тому, по можливості, вибирайте низькі черевички.
Коли дитина «подружиться» з черевиками, вкладете в них устілки з супінаторами для підтримки зводу стопи. У деяких спеціальних дитячих магазинах такі устілки продаються. Діти із синдромом Дауна найчастіше страждають плоскостопістю, але в черевичках з супінатором звід стопи у них підтримуються у належному положенні. Підйом зводу сприяє перенесенню ваги тіла на зовнішні краї ступнів і допомагає направити носочки вперед. Проконсультуйтеся з ортопедом на рахунок того, чи достатньо вашій дитині устілки з супінатором, або йому потрібна додаткова підтримка. Якщо виявиться, що додаткова підтримка йому потрібна, то в цьому випадку можуть бути виготовлені спеціальні пластикові ортопедичні засоби.
● Практично у всіх дітей з синдромом Дауна знижений м’язевий тонус (гіпотонія). При гіпотонії м’язи розслаблені, і дитині важче рухатися та виконувати вправи. Тому, дуже важливо, якомога раніше розпочинати виконувати спеціальні вправи з додатковими обтяжувачами для ніг. Використання додаткового обтяження сприяє додатковим зусиллям дитини, що у свою чергу буде ефективно впливати на компенсацію гіпотонії. Оптимальна вага обтяжувачів для ніг коливається від 250 гр., до 2000 гр., в залежності від віку дитини та її розвитку.
● М’язова гіпотонія і слабкість з’єднувальних тканин обумовлює до таких проблем, як порушення постави та плоскоступневість. Тому в цілях профілактики або корекції проблем пов’язаних з гіпотонією потрібно включати вправи, які зміцнять м’язи тулуба та нижніх кінцівок.
● Майте на увазі, що майже у 20 відсотків дітей із синдромом Дауна спостерігається атлантовісьова нестабільність (нестабільність хребта в області першого і другого шийних хребців). Крайня ступінь вираженості цієї патології може привести до перелому хребта. Внаслідок запобігання цієї небезпеки прагніть запобігати різких рухів головою дитини вперед і назад.
● Фізичне навантаження має бути «адекватним». Нажаль, порушення серцево – судинної діяльності при синдромі Дауна не рідкість, і понад 30 – 40 відсотків дітей страждають тим чи іншим відхиленням цієї області. Ознаки порушення серцевої діяльності: блідо – сірувата або синюшна шкіра, затруднене дихання, набряклі повіки. Пам’ятайте, що заняття з фізичним навантаженням повинні відповідати фізичному стану та здоров’ю дитини.
