Дитина й війна: підтримуємо та заспокоюємо

Завдання батьків

• Створіть для дитини комфортні умови, можливість поїсти та попити, відпочити, погратися чи помалювати.
• Допоможіть перейти від спонтанної гри чи малювання про травмівну подію до заняття, що дасть дитині змогу почуватися ліпше та в безпеці. Наприклад, намалювати для бабусі листівку.
• Запевніть дитину, що ви та інші близькі подбаєте про її безпеку.

Приклади дій батьків

• Частіше обіймайте дитину, тримайте її за руки, колихайте, гойдайте на колінах.
• Знайдіть спеціальне місце, де дитина зможе безпечно гратися й перебуватиме під вашим наглядом.
• Запевніть дитину, що перебуваєте в безпеці. Якщо дитина, приміром, увесь час будує будинки з кубиків і збиває їх «бомбами», «градами», запитайте: «Як ти можеш захистити будинки від бомб?». Найімовірніше, дитина побудує подвійні стіни з кубиків і скаже: «Тепер бомби нас не дістануть». Відтак запевніть дитину та поясніть: «Так, це дуже міцна стіна. Ми робимо багато, щоб залишатися в безпеці».
• Повертайте уяву дитину туди, де вона була в безпеці та почувалася комфортно: «Намалюй бабусі листівку, а згодом ми їй подаруємо».

Завдання батьків

• Намагайтеся бути спокійними в присутності дитини, не говоріть їй про свої страхи.
• Запевніть дитину, що не залишите її та зможете захистити.
• Нагадайте дитині, що є люди, які допомагають сім’ям залишатися в безпеці. Отже, якщо вам знадобиться допомога, ви зможете її отримати.
• Переконайте дитину, що повернетеся, якщо вам потрібно кудись піти. Уточніть, коли саме будете вдома й повертайтеся вчасно.
• Навчіть дитину ділитися з вами страхами, переживаннями.

Приклади дій батьків

• Стежте за собою, коли говорите по телефону або з іншими людьми, щоб дитина не чула, як ви обговорюєте свої страхи.
• Запевніть дитину, що перебуваєте в безпеці: «Обстріли нам більше не загрожують і багато людей намагається зробити так, щоб з нами все було гаразд».
• Спонукайте не тримати негативні переживання в собі: «Якщо ти злякаєшся, підійди та візьми мене за руку. Тоді я знатиму, що ти хочеш мені щось сказати».

Завдання батьків

• Поясніть ситуацію багато разів простими словами. Якщо потрібно, робіть це щодня.
• Переконайтеся, що дитина розуміє слова, які ви використовуєте.
• Дізнайтеся, які ще пояснення чи слова дитина чула. Виправте неточності.
• Скажіть дитині, що небезпека не поряд із вами, якщо перебуваєте далеко від місця воєнних подій.

Приклади дій батьків

• Продовжуйте пояснювати дитині, що небезпека минула.
• Намалюйте або покажіть на карті, наскільки далеко перебуваєте від місця, де відбуваються воєнні події: «Поглянь: небезпечно ось тут, а ми з тобою зараз тут — у безпечному місці».

Завдання батьків

• Не звертайте надмірну увагу на таку поведінку дитини й зберігайте спокій. Дитина може демонструвати регресивну поведінку тривалий час після війни.

Приклади дій батьків

• Якщо дитина страждає від енурезу, переодягніть її і змініть постільну білизну. Не коментуйте те, що сталося, й не дозволяйте нікому соромити чи критикувати дитину.
• Якщо дитина просить її погодувати, вдягти чи роздягнути — виконайте її прохання.

Завдання батьків

• Поясніть дитині різницю між подією та нагадуванням про неї.
• Захищайте дитину від нагадувань про війну, якщо можете.

Приклади дій батьків

• Заспокойте дитину, якщо вона боїться гучних різких звуків чи світла, що нагадують їй про війну: «Наразі блискає і гримить, але це не означає, що обстріли почнуться знову. Звичайна гроза не може зруйнувати будинки, як бомба».
• Захистіть дитину, якщо можете, від згадок про війну по телебаченню, радіо та в інтернеті. Адже вони можуть зумовити в дитини страх, що війна повториться.

Завдання батьків

• Допоможіть дитині підібрати слова, щоб висловити емоції, як-от гнів, смуток, хвилювання за батьків, братів, сестер та друзів.
• Не змушуйте дитину говорити, але скажіть, що завжди готові вислухати її та поговорити.

Приклади дій батьків

• Намалюйте смайлики, що символізують різні емоції. Розкажіть про кожен смайлик коротку історію, приміром: «Пам’ятаєш, коли почала звучати сирена й у тебе було схвильоване обличчя, ось таке?».
• Запевніть дитину, що емоції, які вона відчуває, — нормальні: «Діти можуть дуже сумувати, коли їхній будинок зруйнований».
• Подбайте про те, щоб у дитини були іграшки та матеріали для творчості, завдяки яким вона зможе виразити свої емоції. Відтак озвучте емоції, які відіграла чи зобразила дитина, щоб перевірити, як вона почувається: «Це дуже страшний малюнок. Тобі було страшно, коли ти побачила вогонь?».

Завдання батьків

• Запевніть дитину, що вона перебуває у безпеці. Проведіть разом більше часу перед сном, займаючись спокійними і тихими видами діяльності.
• Дозвольте дитині спати з неяскравим нічником або недовго спати з вами.
• Поясніть, якщо необхідно, різницю між сном та реальністю.

Приклади дій батьків

• Подбайте, щоб дитина займалася спокійними видами діяльності перед сном. Розкажіть улюблену казку із заспокійливої теми.
• Скажіть дитині перед сном: «Сьогодні ти можеш поспати з нами, але завтра ти спатимеш у своєму ліжечку».
• Запевніть дитину, що їй нічого не загрожує: «Нічні жахіття сняться тому, що ми чогось боїмося, а не тому, що є реальна небезпека».

Завдання батьків

           •Організація побуту для себе та дітей.
           •Пояснити дитині відмінності («не так, як вдома»).
          •Озвучити плани щодо короткострокових і довгострокових ваших планів.

Приклади дій батьків

           •Поясніть дитині, чому ви зараз тут: «Тут зараз безпечно».
           •За можливості, повертайте дитину до спілкування з однолітками. Познайомте дитину з її ровесниками, які проживають поруч. Діти можуть програвати з іншими дітьми сценарії військових дій –це є нормальним, та є їх способом проживання цих подій. Вираження агресії в іграх –є типовим способом впоратися з травмуючим досвідом. Діти можуть разом покричати, покидати камінчики у воду, поборотись жартома, але дорослим важливо слідкувати, аби діти не шкодили один одному та не ображали інших.
           •Якщо дитина сумує та плаче за домом, дайте можливість посумувати та поплакати, скажіть: «Я розумію тебе та те, чому тобі сумно, мені також сумно». Далі допоможіть дитині стабілізуватися, включивши її до звичної для неї/улюбленої активності.