Умови успішної педагогічної роботи з дітьми з РАС у дошкільному закладі.
За вашим запитом виставляю свою доповідь на тему: "Умови успішної педагогічної роботи з дітьми з РАС у дошкільному закладі", яка відбулася згідно плану:
1. Різник Г.Е., вчитель-логопед, Презентація : «Особливості становлення мовленнєвої сфери у дітей з розладами аутичного спектру»; 2. Саломахіна Т.А., вчитель-дефектолог, Презентація: «Умови успішної педагогічної роботи з дітьми з РАС у дошкільному закладі»; 3. Маслій Л.В., практичний психолог, Презентація «Корекційна робота з дітьми з розладами спектру аутизму»; 4. Єрмак Н.М., вчитель-логопед, Майстер клас: «Методи та прийоми роботи з дошкільниками з РАС» |
в рамках семінару-практиму: «Теоретичні та практичні аспекти корекційної роботи з дітьми з РАС дошкільного віку».
Умови успішної педагогічної роботи з дітьми з РАС у дошкільному закладі - це та основа, та педагогічна віртуозність завдяки якій можна досягти успіху в роботі з дітьми даної категорії. Але, нажаль. ми не Боги і не можемо знати все. Тому вчимося все життя і продовжуємо задавати запитання. За період моєї роботи в ІРЦ багато педагогів зверталися з різними питаннями щодо роботи з дітьми з РАС, але найчастішими були такі
Питання, які виникають в роботі.
- З Чого починати роботу з дітьми з РАС?
- Чи можна користуватись програмою «Розквіт»?
- Як правильно визначити цілі і завдання?
- Що писати в ІПР?
У вас виникали такі питання? …
Зараз я ознайомлю вас з умовами успішної педагогічної роботи за цими питаннями. Отже – З чого починати роботу з дітьми з РАС?
Найперше - це робота з батьками, яка створить умови успішної роботи з дитиною і дасть можливість зрозуміти її саму.
Анкетування.
Що мається на увазі:
Вам потрібно коректно поспілкуватись з батьками і отримати відповіді на кілька важливих питань:
- Що любить дитина ?
- Що викликає прояви тривожності, страхів?
- Що викликає прояви збудливості?
- Що її дратує?
- Що викликає прояви негативізму?
- Що викликає прояви агресії чи самоагресії?
- Чим можна її заспокоїти?
- Що вміє робити?
- Чим цікавиться?
- Які комунікативні сигнали подає?
- Як поводиться в ситуації дискомфорту?
- Як поводиться в ситуації комфорту?)
Чому важливих, тому що ці відповіді - це підказки до вашого плану дій:
- коли ви знаєте що викликає у дитини прояви збудливості, тривожності, страхів (гучна музика, яскраве світло,певний колір чи змішане розмаїття кольорового спектру на стінах, закрите/відкрите приміщення і т.д.) ви зможете видалити подразник , певним чином змінити умови так, щоб уникнути даних проявів (адаптація навколишнього середовища);
- коли ви знаєте, що любить дитина ( улюблена іграшка, мультфільм, певний предмет ), ви можете «домовлятись» з дитиною: спочатку пірамідка - тоді машинка, або (часто буває і так) улюблений мультфільм включається, як фон, а ми з дитиною виконуємо завдання;
- якщо ви знаєте які комунікативні сигнали подає дитина, ви зможете зрозуміти де чи що у неї болить, завчасно відвести її до туалету, дати попити, дістати потрібну іграшку, чи змінити гру на іншу;
- якщо ви знаєте, як поводиться дитина в ситуації дискомфорту чи що її дратує, то можете завчасно попередити прояви негативізму, істерики, агресії чи само агресії і так далі.
Після анкетування, коли ви маєте уявлення про розвиток та поведінку дитини, потрібно визначити головну мету роботи з даною дитиною та обговорити траєкторію освітніх, розвиваючи та виховних дій. Після того, коли ви з батьками означили дані пункти, можна переходити до Роботи з дитиною.
Всім вам відомо, що умовами успішної роботи з особливою дитиною є систематичність, комплексний, диференційований та індивідувальний підхід.
Зрозуміло, що для дитини, яка перебуває у стресовому стані, .характерному для аутичних дітей, має бути обов’язково створено комфортне середовище, яке б пом’якшувало її патологічні прояви, а також сприяло появі у неї почуття безпеки та довіри – без чого неможливий продуктивний розвиток. Тобто має бути створено в першу чергу безпечне середовище, щоб дитина почувалася комфортно, спокійно, зацікавлено, щоб у неї поступово виникало почуття довіри до навколишніх людей.
Зважаючи на те, що, у дитини з аутизмом нема мотивації робити те, що від неї очікують інші люди, для налагодження контакту з нею на перших порах варто підхоплювати її дії і поступово перетворювати місце інтересу дитини у розвивальну для неї ситуацію. Перші спроби комунікації з такими дітьми мають відбуватися з використанням привабливих і цікавих для них звуків, предметів та дій. На цьому етапі вам знову стане у нагоді попередньо отримана вами інформація про дитину з анкетування та висновку. І коли у дитини вже буде сформована терпимість до присутності хоча б однієї сторонньої людини, а також відпрацьовано прийоми і засоби, якими можна ефективно впливати на зміну її стану, можна переходити до створення так званого розвивального середовища[1], спрямованого на те, щоб максимально активізувати (мобілізувати) дитину, дати їй можливість відреагувати на ситуацію, ставити перед нею і допомагати виконувати навчально-розвивальні
завдання. Створення такого середовища означає вміння виявити для дитини зони актуального та найближнього розвитку, а також – ресурсів її розвитку.
Питання яке задають найчастіше –
Чи можна користуватись програмою «Розквіт»?
Ви можете використовувати Комплексну програму розвитку дітей дошкільного віку з аутизмом «Розквіт» МОНУ від 04.04.2013 № 1/11-6544 як РЕСУРС, для розуміння варіативності етапів розвитку таких дітей і суті, методів та прийомів роботи з ними.
То ж давайте згадаємо хто вже знайомий і познайомимось з програмою хто бачить її вперше. Програма має (Таб 1) Лінії розвитку, які розмежовано за РІВНЯМИ (дивимось з низу вгору).
Таб. 1 Лінії розвитку Комплексної програми
Рівні Лінії
Рівні |
Пізнавальна |
Комунікативно-мовленнєва |
Соціально-емоційна |
Художньо-естетична |
Психомоторна |
Розвиток чуттєвого досвіду, ста-новлення загаль-ного інтелекту; головне поняття - знання |
Набуття здатності до комунікації; головне поняття – спілкування |
Набуття соціального досвіду, становлення здатності до взаємодії; гол. поняття – контакт |
Розкриття індивідуальності дитини засобами мистецтва; гол. поняття – самовияв-лення |
Розвиток системи цілісних рухових актів; гол. поняття – рухова активність |
|
5 |
Знання про послідовність, причину і наслі-док дій та подій |
Зв’язне мовлення (засвоєння граматики) спільний комунікативний простір |
Здатність до соціальної поведінки |
Художньо-естетична активність дитини, здатність до спільної діяльності |
Рухова активність на рівні діяльності |
4 |
Знання про зв’язки між предметами, взаємовідношен-ня |
Структура речення
|
Здатність конятруктивно впливати на навколишнє середовище |
Здатність до участі у заняттях художньоестетич-ної спрямованості разом з іншими |
Рухова активність на рівні предметних дій |
3 |
Знання про властивості предмета |
Комбінація слів
|
Становлення соціальної взаємодії |
Розширення спектра художньо-естетичних дій дитини |
Локомоторний (рухова активність на рівні просторового поля) |
2 |
Знання про предмет |
Рівень перших слів
|
Допуск іншої людини в свій простір |
Поява відгуку дитини на звернення до неї засобами мистецтва |
Долокомоторний (рухова активність на рівні сприймання) |
1 |
Чуттєвий досвід
|
Довербальний |
Виокремлення себе з довкілля |
Чутливість до художньо-естетичних засобів |
Рухова активність на рівні елементарних відчуттів |
Тобто, якщо Лінія розвитку – ПІЗНАВАЛЬНА то у неї початковим буде 1 Рівень – «Чуттєвий досвід», 2 Рівень – «Знання про предмет» і так далі.
По всіх розділах програми за всіма рівнями є наскрізні завдання як розвивальні так і виховні.
Таб 2. Наскрізні розвивальні та виховні завдання за рівнями розвитку
Рівні розв |
Завдання |
|
розвивальні |
виховні |
|
5 |
Розвивати вміння використовувати здобуті уявлення для подальшого розширення особистого досвіду; формувати здатність до довільності та уміння долати труднощі; розвивати здатність до співпереживання та позитивне самосприймання |
Формувати здатність до проявів ініціативи та діалогового контакту; виховувати культуру поведінки |
4 |
Розвивати виразність рухів (поширення меж просторових проявів); розвивати вміння помічати різні емоційні стани людей |
Формувати уміння брати участь у спільної діяльності; викликати позитивні емоції у відповідь на звертання рідних |