Девіантна поведінка: причини виникнення
У сучасному суспільстві зростає кількість поведінкових відхилень серед дітей та підлітків. Це повʼязано зі швидкими соціальними змінами, впливом інформаційного середовища та труднощами у формуванні цінностей і норм поведінки. Саме в дитячому та підлітковому віці закладаються основи особистості, тому будь-які відхилення можуть впливати на подальший розвиток і соціалізацію. Девіантна поведінка тісно повʼязана з уявленнями про поняття норми. У психології та інших науках існують різні підходи до визначення норми, але в узагальненому вигляді нормою вважають поведінку, яка відповідає загальноприйнятим соціальним правилам, моральним цінностям та не завдає шкоди самій людині або оточуючим. Відповідно, девіантна поведінка розглядається як відхилення від таких норм. Водночас важливо пам’ятати, що не кожна незвична емоційна поведінка є проявом девіації. На поведінку людини можуть впливати вік, індивідуальні особливості, життєві обставини та емоційний стан.
Девіантна поведінка – стійка поведінка людини, яка відхиляється від загальноприйнятих соціальних норм і правил та може завдавати шкоди самій людині або її оточенню. Девіантною поведінкою називають ту, яка не відповідає прийнятим у суспільстві нормам і може ускладнювати взаємодію людини з іншими людьми або її адаптацію в соціальному середовищі.
Основні ознаки та характеристики девіантної поведінки
- Нездатність регулювати та контролювати свою поведінку
- Порушення емоційної та пізнавальної сфери
- Соціальна дезадаптація особистості
Згідно з поглядами О.В. Змановської, девіантна поведінка характеризується такими особливостями:
1. Стійкість, повторюваність поведінки (тобто поведінка багаторазова чи довготривала, а не одноразова). Наприклад, не одноразове порушення правил, а регулярні прогули занять або постійна агресивна поведінка.
2. Функціонування в межах медичної норми. Тобто така поведінка не є наслідком психічного захворювання. Наприклад, свідоме ігнорування встановлених правил за відсутності медичних причин.
3. Відповідність загальній спрямованості особистості. Коли особливості поведінки відображають звичний спосіб реагування людини. Наприклад, схильність до конфліктів, систематичне порушення дисципліни або постійне ігнорування соціальних норм.
4. Характеризується соціальною дезадаптацією особистості. Поведінка ускладнює взаємодію з оточуючими та пристосування до вимог суспільства. Наприклад, труднощі у спілкуванні з однолітками, конфлікти в сім’ї або навчальному колективі.
5. Включає завдання шкоди собі та/або іншим. Наслідки поведінки можуть негативно впливати як на саму людину, так і на оточення. Наприклад, агресивні дії, булінг, вживання психоактивних речовин або інші ризиковані форми поведінки.
У чому різниця між девіацією і девіантною поведінкою?
Девіація – загальне поняття, воно означає будь-яке відхилення від установлених норм. Може стосуватися не лише людей , а й процесів(девіація у техніці і т.ін.). Девіантна поведінка – конкретний вид людської активності. Дії або вчинки людини, або групи людей, які йдуть проти прийнятих правових, моральних або соціальних норм. Водночас, не всі відхилення від загальноприйнятих норм мають негативний характер. Залежно від впливу на людину та суспільство, девіації умовно поділяють на позитивні і негативні.
Позитивні девіації – сприяють розвитку особистості та суспільства, не завдають шкоди оточуючим і можуть проявлятися у вигляді творчості, новаторства, видатних досягнень або активної громадської діяльності. Тобто до такої поведінки ставляться зі схваленням, захопленням і тощо.
Негативні девіації – можуть порушувати соціальні норми, ускладнювати адаптацію людини та завдавати шкоди як самій особистості, так і оточуючим. Вони несуть загрозу порядку, порушують стабільність суспільства. Наприклад, агресивна поведінка, булінг, вживання психоактивних речовин, вандалізм, злочинність і т.д.
Причини виникнення
Виникнення девіантної поведінки зазвичай повʼязане не з однією причиною, а з поєднанням різних факторів. На поведінку людини можуть впливати сімейне оточення, особливості виховання, взаємини з однолітками, стресові події, емоційні труднощі та індивідуальні психологічні особливості.
До сімейних факторів належать недостатня емоційна підтримка, конфлікти в родині, відсутність чітких і зрозумілих правил, суперечливі вимоги з боку дорослих або відсутність довірливих стосунків між дитиною та дорослими. Окреме значення мають психологічні фактори. Низька самооцінка, труднощі у вираженні емоцій, пережитий стрес, підвищена тривожність або відчуття самотності можуть ускладнити адаптацію та впливати на поведінкові реакції. Варто пам’ятати, що девіантна поведінка не завжди є проявом «поганого характеру» або свідомого небажання дотримуватися правил. Часто вона може бути сигналом про наявність внутрішніх переживань, труднощів адаптації або потреби в підтримці. Саме тому важливу роль у профілактиці девіантної поведінки відіграють довірливі стосунки в сім’ї, підтримувальне середовище, розвиток навичок спілкування та емоційної саморегуляції, а також своєчасне звернення за допомогою до фахівців у разі виникнення труднощів.
