A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
КУ "Краснокутський Інклюзивно-Ресурсний Центр"
Краснокутської Районної Ради Харківської Області

Як розвивати пізнавальну діяльність у дітей з ЗПР

Дата: 28.04.2020 16:59
Кількість переглядів: 140

   У дітей із затримкою психічного розвитку розумові дії формуються із відставанням й недостатньо продуктивно, до того ж, недосконалими є процеси пізнавальної діяльності: звужене й обмежене сприймання, недостатня пам’ять та увага.

Тому дітей потрібно спеціально вчити розрізняти та називати колір, форму, розмір предметів, їх розташування у просторі, вміти застосовувати ці знання практично. Під час занять слід пам′ятати, що дитина, яка відстає у психічному розвитку не лише пасивна, а й легко відволікається.

   Тому, коли ви навчаєте дитину, ніщо не повинно відволікати її від заняття. Необхідно прибрати зайві речі в найближчому оточенні, подбати щоб було тихо, і сам дорослий не відволікався на сторонні справи. Заняття проводяться у вигляді гри. Це важливо, бо діти ще не готові цілеспрямовано навчатися, нові знання найкраще засвоюють тоді, коли вони викликають інтерес, представлені доступно.

Формування уявлення про колір

   Під час формування уявлення про колір з малюком треба послідовно виконати такі завдання:

  • дібрати предмети конкретного кольору за зразком (предметом) та словесною інструкцією (вказівкою);
  • дібрати предмети такого ж кольору як і тло;
  • скласти групи предметів однакових за кольором;
  • зробити конструкції та аплікації з урахуванням кольору; викласти візерунки, орнаменти з мозаїки.

Ігри для ознайомлення з кольором

Гра “Де чий колір”. Дорослий дає дитині кружечки основних кольорів (червоний, жовтий, синій, зелений) і пропонує поставити на кожен із них іграшки і предмети відповідного кольору. Дії супроводжуються називанням предметів, іграшок та їх кольорів.  

Гра “Добери такий”. Дорослий дає кружечки основних кольорів (червоний, жовтий, синій, зелений) і 4–5 відтінків кожного з них. Дитина має дібрати до основного кольору його відтінки і назвати їх: “червоний”, “світліший”, “ще світліший”, “зовсім світлий”.

Гра “Склади вежу за кольором”. Для цієї гри потрібно підібрати кольорові розбірні вежі, піраміди. За вказівкою дорослого малюк складає вежу відповідного кольору. Нанизування кілець і частин вежі супроводжується називанням кольору і розміру: “велике червоне кільце”, “тепер менше, рожеве”.

Вивчення форми предметів

    Вивчення форми предметів полягає у тому, щоб навчити дитину розрізняти плоскі та об’ємні геометричні фігури. Малюка слід ознайомити з геометричними фігурами (круг, овал, трикутник, прямокутник, квадрат); навчити розрізняти, знаходити їхні обриси в різних навколишніх предметах. Навчання починається з виділення конкретної форми, наприклад, чотирикутника. Дорослий показує з яких елементів він складається, разом із малюком знаходить предмети, які схожі на чотирикутник серед предметів, на малюнках (шафа, книжка, прапорець, марка тощо). Після вивчення кожної форми разом із дитиною необхідно виконати завдання на відтворення: побудувати з паличок, намалювати на папері, вирізати, виліпити з глини чи пластиліну, намалювати у повітрі. Це сприяє розвитку вміння аналізувати, порівнювати, відділяти деталі від конкретного предмета. Дитину слід вчити порівнювати фігури між собою. Наприклад, квадрат – прямокутник, квадрат – трикутник, коло – овал, квадрат – коло тощо. Щоб закріпити знання про форму, дитину можна вчити перетворювати фігури: з однієї чи кількох геометричних фігур побудувати нові шляхом їх реконструкції або сполучення; домалювати незавершені контури фігур або предметів, які містять форми, що вивчалися. Варто пам’ятати, що під час виконання всіх видів діяльності малюк має розповідати про те, що він робить, називати кожну форму, що вивчається, відповідним словом.

Вивчення величини предметів

   Перед тим, як ознайомити дитину з величиною, можна провести гру “Великий – маленький”. На столі виставляються предмети та іграшки різної величини. Це можуть бути вкладні мотрійки, яйця, діжечки, мисочки або ляльки, ведмедики, зайчики та ін. На пропозицію дорослого малюк спочатку збирає всі маленькі предмети, називаючи їх: “маленька лялька”, “маленька мотрійка”, “маленький гриб”, “маленьке яйце”, а потім добирає великі предмети і називає їх: “велика лялька”, “великий гриб”. Можна запропонувати дитині знайти найменший гриб, найбільший гриб, поставити їх поряд і порівняти. Далі дитину слід залучати до конструювання за зразком. Під час складання розрізаних малюнків, фігур із паличок, з геометричної мозаїки, конструкцій з різного будівельного матеріалу, малюка потрібно вчити аналізувати величину предметів – порівнювати їх між собою та зразком, зіставляти частини предметів, використовувати умовні мірки, та шляхом накладання і прикладання. До того ж, конструювання за зразком – ефективний спосіб розвитку просторового сприймання дитини. Під час складання предмета малюк встановлює залежність між цілим і частинами, усвідомлює можливість розчленування його на частини, а потім знову створення єдиного цілого, що має надзвичайно важливе значення для розвитку просторового сприймання.

Як формувати уявлення про напрями простору

   Серед іншого, надзвичайно важливим є формування уявлень про напрями простору, зокрема, вміння орієнтуватися на місцевості, площині, розуміти розташування предметів у просторі. У дітей із затримкою психічного розвитку вміння орієнтуватися у напрямах простору формується зі значним запізненням. Тривалий час діти не можуть зрозуміти значення слів, які позначають просторові відношення між предметами (на, поряд, під, за, над, ліворуч, праворуч). Тому їм складно осмислювати положення кожної фігури у просторі, її розташування відносно інших предметів і на основі цих ознак розкривати змістові відношення, що пов′язують предмети між собою. Особливо яскраво це виявляється тоді, коли діти розглядають малюнок, або коли потрібно орієнтуватися на сторінках зошита чи альбому.     Надзвичайно важко діти засвоюють відношення „праворуч” і „ліворуч”, що пов′язане зі сприйманням та оцінкою положення власного тіла. Тому дуже важливо вчити дитину виділяти та вміти пояснювати просторові відношення між предметами, використовувати їх у практичній діяльності. З цією метою можна скористатися прийомами, які запропонував К.Ушинський. Дорослий показує малюкові одні й ті самі предмети, але відношення між ними і словесні позначення цих відношень змінюються.

  Наприклад, дорослий практично показує і словесно позначає відношення між предметами: “Лялька за коробкою”, “Лялька перед коробкою”, “Лялька на коробці” тощо. Потім предмети міняє, а відношення та їх позначення зберігаються. Наприклад, “Стільчик стоїть перед столом”, “Лялька попереду машинки”, “Машинка попереду ляльки” тощо. Для того, щоб закріпити назви просторових понять можна використовувати гру ”Куди підеш?”. Дорослий ховає іграшки в різні місця кімнати (ведмедика – праворуч від місця, де сидить дитина, зайчика – ліворуч за шафою, ляльку – ззаду під столом, машинку – спереду за кріслом). Дорослий каже: “Праворуч підеш – ведмедика знайдеш, ліворуч – зайчика, назад – ляльку, вперед – машинку. Куди підеш?” Дитина каже, куди вона хоче піти і що при цьому знайде.

Формування вміння орієнтуватися в сторонах предмета

   Достатню увагу слід приділити виробленню вміння орієнтуватися в сторонах предмета, який знаходиться перед дитиною – визначати орієнтири на аркуші паперу, в альбомі; вміти знаходити верх і низ, правий і лівий бік тощо. З цією метою можна застосовувати такі вправи: позначати лівий верхній кут аркуша однією умовною позначкою, нижній – другою, середину – третьою; поділити аркуш на певну кількість частин і виконати за словесною інструкцією малюнок у кожній із цих частин. З цією ж метою даються завдання на штрихування зображень предметів або геометричних фігур, малювання смужок: зліва – направо, знизу – вгору, похило. Безумовно, формування розуміння просторового відношення між предметами у дитини із затримкою психічного розвитку потребує значно більшого часу, ніж для тієї, що розвивається успішно. Якщо дитина навчиться виділяти просторові ознаки та відношення, узагальнювати та осмислювати їх, вона зможе сприймати будь-який доступний її вікові малюнок, зможе бачити “логіку просторових відношень”. Розуміння просторових відношень впливає і на мовленнєвий розвиток дитини. Мовлення збагачується прийменниками, прислівниками, стає розгорнутішим.

 

Як вчити дитину розповідати про предмети

    До школи дитина має навчитися описувати знайомий предмет, використовуючи знання про колір, форму, розмір. Зазвичай, коли діти самостійно розглядають предмет, вони майже нічого не можуть розповісти про його властивості. Це можна проілюструвати таким прикладом. Дошкільникам із затримкою психічного розвитку демонструється іграшка “Буратіно”. Вони правильно називають іграшку: “Буратіно”, розповідають, що бачили його малюнок у книжці, або чули про нього казку, бачили фільм тощо, але не називають ніяких суттєвих ознак. Ці висловлювання підтверджують думку психологів про те, що дитина, дивлячись на предмет, не аналізує його, а лише пригадує, що чула про нього раніше. На прохання уважніше розглянути іграшку “Буратіно” і розповісти про неї діти, переважно, висловлюють емоційну оцінку; інколи називають одну-дві ознаки, а потім вдаються до фрагментарного переліку частин іграшки, називаючи окремі її властивості, або ж знайомі кольори (“У нього штанці сині”, “У нього шапка червона” тощо).

    Різнобічний і послідовний аналіз ґрунтується на вмінні розрізняти кольори, форму й величину предмета, розташування предметів та їх частин у просторі. Цьому вмінню дитину слід спеціально навчати. Для описування треба добирати відомі дитині предмети, іграшки, малюнки. Спочатку дорослий демонструє зразок опису конкретного предмета. Наприклад: “Це лялька. Ляльку звати Маринка. У неї блакитні очі, біле волосся, рожеві щоки, червоні губи, маленький ніс. Вона усміхається. Одягнена лялька у плаття синього кольору і білий фартушок. На ногах – білі шкарпетки і сині черевички. На голові блакитний бант. З лялькою діти граються, годують, кладуть спати, одягають її”. Потім обирають інший предмет. Дорослий нагадує дитині, в якій послідовності потрібно розповідати, запитуючи: “Як це називається?, “З чого зроблений?”, “Для чого потрібний?”

   У процесі аналізу предмета важливо підтримувати тісний зв’язок між спостереженням, практичною діяльністю та розвитком мовлення дитини.

    Організувати практичну діяльність, спрямовану на виділення певних ознак предмета, можна під час безпосередньої дії з ним. Наприклад, під час прогулянки до парку разом із малюком зберіть листя з різних дерев і кущів, вдома навчіть дитину порівнювати їх накладанням один на одного, з’ясуйте ознаки листків, обвівши їх контури олівцем на папері, визначте на дотик особливості поверхні тощо.

Пам’ятайте, дитина швидше навчиться аналізувати предмети, якщо її залучати до виготовлення різних аплікацій, малювання, розфарбовування, створення виробів з природного матеріалу. На початку навчання цей вид діяльності допомагає дитині показати, як вона сприймає предмет, тобто те, про що вона ще не вміє розповісти.


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора