A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
КУ "Краснокутський Інклюзивно-Ресурсний Центр"
Краснокутської Районної Ради Харківської Області

Гра в житті дитини із затримкою психічного розвитку

Дата: 28.04.2020 16:08
Кількість переглядів: 145

   У дітей із затримкою психічного розвитку ігрова діяльність відстає у розвитку.

Тривалий час дитина затримується на діях з предметами, а рольові ігри засвоює значно повільніше і недостатньо продуктивно. Рольові ігри у неї досить одноманітні за змістом і мало розгорнуті за сюжетом. Якщо ж дитина починає гру зі своїми ровесниками, то під час розгортання сюжету швидко „зісковзує” з відведеної їй ролі, порушуючи правила, а отже і саму гру. Тому діти її або не беруть у гру, або відводять другорядні ролі. Неспроможність дитини дотримуватися правил гри часто пов’язана з хворобливою розгальмованістю. Розгальмованій дитині дуже важко зосередитися, виконувати необхідні дії у заданій послідовності, утримуватися від зайвих дій, або чергувати їх, відповідно до сюжету гри. Пасивна, загальмована дитина уникає колективних ігор. Вона не може зрозуміти, у чому полягає зміст гри, оскільки розвиток її ігрової діяльності, перебуває на рівні дій з предметами. Тому й ігри такої дитини стереотипні (часто це лише маніпулювання предметами).

Як навчати дитину гратися.

    Зважаючи на знижену активність дитини із затримкою психічного розвитку, ініціативу щодо організації гри має перебрати на себе дорослий – він придумує сюжет гри. До того ж, завдання дорослого полягає у стимулюванні активності дитини, як під час підготовки, так і у процесі гри. Для того, щоб дитина успішно виконувала призначену їй роль, вона має добре уявляти сюжет гри. Зважаючи на обмежений рівень уявлень дитини про навколишню дійсність, взаємини між людьми, це їй зробити важко. Тому, коли дорослий запропонував дитині гратися, наприклад, у „продуктовий магазин”, то перед початком гри такий магазин обов’язково слід відвідати, звернути увагу дитини на те, що там робить продавець, касир, як поводяться покупці. Нехай дитина сама заплатить гроші й отримає покупку. Дорогою додому потрібно ще раз поговорити про те, що відбувається у магазині, а прийшовши додому, почати гру. Домовляючись з дитиною, хто яку роль виконуватиме, що буде «грошима» і «чеками», а що «продуктами», дорослий стимулює її активність, спонукає виявляти ініціативу.

   Так само можна гратися „в аптеку”, „пошту” чи „поліклініку”, попередньо їх відвідавши. Ці ігри не лише збагачують знання та уявлення дитини про навколишній світ, а й готують до життя у суспільстві. До того ж, під час гри у дитини виробляється вміння дотримуватися певних правил – виконувати дії у заданій послідовності, утримуватися від зайвих дій, чергувати їх відповідно до правил. Ці компоненти довільної поведінки у дітей із ЗПР дуже часто недорозвинені.

    Вміння регулювати свою поведінку виробляється і під час гри за правилами, в якій учасники мають терпляче очікувати своєї черги, щоб зробити відповідну дію, гамувати бажання повторити ту, яка зроблена неправильно.

 

Гра – як засіб формування волі.

   Важливим способом формування волі, а також мотиваційної готовності дитини до навчання є гра. Саме у грі закладається здатність добровільно, за власною ініціативою підкорятися різним вимогам. Сюжетна гра потребує партнера, тому учасники гри вдаються до співробітництва. Саме співробітництво є основою колективної діяльності дітей на уроці, під час виконання суспільно корисної праці. Розгорнута гра об’єднує всіх її учасників одним задумом. Кожний із гравців вносить свою частку фантазії, активності в розвиток схваленого всією групою задуму. Водночас, кожна дитина підкоряється правилам, що диктує її роль. Обравши ту чи іншу роль дитина добровільно виконує правила, які регулюють діяльність певного персонажа. Якщо Наталка грає роль вчительки, то Мишко без її дозволу не має вставати з місця і ходити по “класу”, він змушений підкорятися цим вимогам, які для нього, як «учня», обов’язкові. У таких іграх формується воля дитини, її вміння спілкуватися, співпрацювати з іншими дітьми, без яких неможливе навчання у школі, подальша трудова діяльність. Саме в процесі гри формуються новоутворення, які готують дитину до шкільного навчання – це готовність залучатися до нового виду діяльності.

   Корисними для дошкільника є ігри за правилами. Під час гри дуже важливо стежити за послідовністю дій дитини, формувати у неї вміння дотримуватися правил. Це розвиватиме у неї вміння регулювати свою поведінку, підпорядковувати власні дії та вчинки усвідомленій необхідності – “можна”, ”не можна”, “потрібно”. Звичайно, добирати ігри потрібно враховуючи можливості дитини, починати слід від простіших і вести до складніших. В іграх з правилами дорослий, граючись із малюком, вчитиме діяти за правилом, а якщо зроблено помилку, терпляче очікувати своєї черги, щоб знову продовжити гру і виправитися. З цією метою слід використовувати й рухливі ігри, в яких дитина має стежити за діями партнера, вчасно на них реагувати. До того ж, рухливі ігри допомагають розвивати моторику, що особливо важливо для дитини із затримкою у розвитку.


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора