A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
КУ "Краснокутський Інклюзивно-Ресурсний Центр"
Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області

Ключові завдання, особливості та умови фізичного виховання і корекції фізичного розвитку дітей дошкільного віку з РАС

Дата: 24.02.2021 15:07
Кількість переглядів: 20

Завдання фізичного виховання дітей з РАС

Серед дітей з обмеженими можливостями здоров'я, тобто тих, хто має різні відхилення у психофізичному та соціально-особистісному розвитку і потребує спеціальної допомоги, виділяються діти, у яких на перший план виступають розлади в емоційно-вольовій сфері. Категорія дітей з розладами аутитичного спектру (РАС) являє собою неоднорідну групу з різним ступенем прояву психофізичних особливостей і освітніх потреб.  Вони характеризуються своєрідністю емоційної, вольової, когнітивної сфер і поведінки в цілому. Мають нерівномірно недостатній рівень розвитку психічних функцій, який за окремими показниками може відповідати або нормотипічному рівню, або рівню розвитку дітей із затримкою психічного розвитку, чи рівню розвитку дітей з інтелектуальною недостатністю.

Але адаптація цих дітей є вкрай утрудненою, перш за все, через порушення комунікації та соціалізації та в зв'язку з наявністю дезадаптивних форм поведінки.

На сучасному етапі прийнято виділяти завдання фізичного виховання в залежності від рівня розвитку психічних функцій.

 

Діти з РАС з важкими інтелектуальними порушеннями.

Завдання:

- розвиток імітаційних здібностей (вміння наслідувати);

- навчання реагування на голос дорослого;

- заохочення дитини до осмислених рухів руками і дії за інструкцією (хапати предмети, ставити, класти і відпускати предмети і т. д .);

- залучення до дій за показом дорослого (кидати і ловити м'яч, ходити, сідати, стрибати і вставати один за одним, стрибати, бігати).

 

Діти з РАС із затримкою психічного розвитку або легким ступенем інтелектуальних порушень.

Завдання:

- розвиток наслідування дорослим і дітям, виконання вправ за простою інструкцією одночасно з іншими дітьми;

- розвиток почуття рівноваги (переступати через предмети, ходити по вузькій дощечці, стояти на одній нозі, грати з м'ячем), почуття ритму, гнучкості, спритності, навчання стрибкам на одній нозі та бігу в безпечній обстановці;

- розширення обсягу зорового сприйняття, розвиток вміння простежувати за предметом в горизонтальній і вертикальній площині, відстежувати стан предметів в просторі;

- формування сприйняття власного тіла, його положення в просторі при виконанні вправ лежачи, сидячи і стоячи;

- розвиток зорово-моторної координації;

- формування функцій самоконтролю та саморегуляції при виконанні вправ.

 

Діти з РАС (інтелектуальний розвиток в межах вікової норми)

Завдання:

- формування сприйняття власного тіла, його положення в просторі («схема тіла»), загальної координації рухів, спритності, гнучкості та сили стрибка, утримання рівноваги, вміння балансувати, володіння тілом;

- формування вміння діяти за інструкцією дорослого;

- розвиток дрібної моторики, координованості рухів руки і мовної моторики;

- формування прагнення брати участь в спільних з іншими дітьми спортивних іграх і рухливих іграх з правилами;

- формування функцій елементарного самоконтролю та саморегуляції при виконанні фізичних вправ.

По можливості навчати дитину кататися на самокаті, машинці з педалями, роликових ковзанах, велосипеді, грати в м'яч, дотримуючись загальноприйнятих правил і норм поведінки.

 

Особливості розвитку рухової сфери

дітей з РАС

В корекційно-розвиваючій роботі з дітьми даної категорії необхідно враховувати особливості розвитку їх рухової сфери. До них відносяться:

1 - наявність стереотипних рухів: розгойдування всім

тілом, поплескування або почісування, одноманітні повороти голови, махові рухи кистями і пальцями рук, рухи руками, схожі на ляскання крилами, ходьба навшпиньки, кружляння навколо своєї осі, перебирання пальців перед очима, хлопки долонь біля вуха, і інші рухи, які пов'язані з аутостимуляцією і відсутністю самоконтролю;

2 - порушення дрібної моторики і, як наслідок, труднощі формування предметних дій, навичок самообслуговування, побутових навичок;

3 - специфічні порушення загальної моторики:

- важка, рвучка, непевнена хода;

- імпульсивний біг зі спотвореним ритмом, зайві рухи руками або безглуздо розчепірені руки, які не беруть участі в процесі рухової діяльності;

- одноопорне відштовхування при стрибку з двох ніг;

- рухи можуть бути мляві або, навпаки, напружено скуті і механістичні, з відсутністю пластичності;

- з труднощами виконують вправи і дії з м'ячем, що пов'язано з порушеннями сенсомоторної координації та дрібної моторики рук;

4 - порушення регуляції м'язової діяльності, своєчасно не формується контроль за руховими діями, виникають труднощі в становленні цілеспрямованих рухів;

5 - порушення орієнтування в просторі;

6 - труднощі в управлінні рухами відповідно до вказівок дорослого (дитина не в змозі повністю підпорядкувати руху власним мовним командам);

7 - складність довільного розподілу м'язового тонусу (дитина може демонструвати завидну вправність мимовільних рухів, але стає в значній мірі незграбною, коли потрібно зробити щось на прохання

дорослого: наприклад, на заняттях з малювання рука дитини стає настільки млявою, атонічною, що не утримує олівець чи пензель, або, навпаки, з такою силою натискає на олівець, що дірявить аркуш паперу).

8 - схильність або наполегливе прагнення дитини з аутизмом до рухової активності, або категоричне небажання рухатися (деякі діти бажають весь час рухатися, отримуючи від руху задоволення; обертання і хитання взагалі не викликають у них втоми).

Одні діти з аутизмом люблять гойдатися, обертатися, стрибати або дертися, інші, навпаки, бояться і уникають рухомого або нестійкого грального обладнання.

Вищеописані особливості розвитку рухової діяльності дітей з РАС підтверджують, що їм властива значна неоднорідність і специфіка в розвитку загальної і дрібної моторики, тому необхідно виділити основні правила, прийоми організації фізичного виховання дітей з РАС в умовах закладу дошкільної освіти.

 

Умови психолого-педагогічної корекції

фізичного розвитку дітей з РАС

 

1. Необхідно враховувати психофізичні особливості дитини з РАС, такі як:

- труднощі розуміння мовних інструкцій;

- наявність афективних спалахів (не може стримати свою емоційну імпульсивність);

- агресивні і аутоагресивні прояви;

- труднощі в організації власної продуктивної діяльності;

- прояв негативізму щодо спроб включити її в спільну діяльність;

- труднощі організації діяльності в побуті та самообслуговування (переодягання, туалет, поведінка на прогулянці, в роздягальні, під час денного сну і т. д.);

- відсутність інтересу і бажання до спільної діяльності з дорослим (не звертається за його підтримкою, не завжди розуміє значення покарання).

2. При організації прогулянок необхідно пам'ятати, що деяким дітям з РАС подобаються відчуття, отримані від стрибків з висоти або падіння на землю. Вони часто не можуть оцінити рівень небезпеки, позбавлені «почуття краю» і можуть забиратися дуже спритно, швидко і досить високо. Тому дуже важливо, щоб на груповому майданчику дотримувалися всі заходи безпеки. Ніколи не залишайте дитину без нагляду. Але при цьому у дітей з РАС повинен бути доступ до обладнання, що дозволяє забезпечити сенсорне розвантаження дитини:

безпечні гойдалки, батут, гамак та ін.

3. Розвиваюче предметно-просторове середовище ЗДО повинне бути змістовно-насичене, трансформоване, поліфункціональне, варіативне, доступне і безпечне. Тому простір групового приміщення:

а) має бути оснащений засобами навчання і виховання (в тому числі технічними), відповідними матеріалами, в тому числі витратним ігровим, спортивним, оздоровчим обладнанням, інвентарем, спрямованим на забезпечення рухової активності, на розвиток загальної і дрібної моторики, і участі в рухливих іграх і змаганнях;

б) має враховувати інтереси і потреби дитини з РАС, в даному випадку обов'язкова наявність куточка усамітнення (зони відпочинку дитини); для цього використовуються: невисокі легкі пересувні ширми, різнокольорові драпіровки різної величини, м'які модулі, подушки, балдахін, намет, тунелі, будь-який обмежений простір (це може бути

завішений вузький простір між стільцями і т. п.); в зоні

відпочинку розміщують улюблені іграшки дитини, книги, фотографії, приємне для дитини сенсорне обладнання, м'які меблі, гойдалки і т. д .; проте дітей необхідно навчити правилам поведінки в куточку усамітнення);

в) має характеризуватися відносною сталістю розташування ігрових матеріалів та предметів меблів, всі ігрові та дидактичні матеріали повинні бути впорядковані, кожен предмет знаходитися на постійному місці (пам'ятати, що навіть незначна зміна обстановки в групі викликає у дитини тривогу, відчуття незахищеності; місця промарковані, що буде сприяти самостійному прибиранню іграшок, спортивного інвентарю);

г) не повинно перевантажуватися різноманітними ігровими об'єктами; ігри та іграшки підбираються у відповідності до змісту освітньої програми і тематичного тижня;

д) має бути оснащено з урахуванням візуалізації предметно-просторового розвиваючого освітнього середовища; оскільки у дітей з розладами аутичного спектру недостатньо сформоване розуміння мови, доцільним буде використання:

- фотографій дитини для позначення речей, якими вона користується в групі (стільця, стола, шафки, гачка для рушника і т. д.);

- фотографій вихователів і дітей, які відвідують групу;

- фотографій педагогів, які працюють в кабінетах (логопед, психолог, фіз. інструктор і ін.);

- інформаційних таблички (піктограми) на дверях спальні, роздягальні і т. д .;

- ілюстрованих правил поведінки;

- алгоритму виконання фізкультурних вправ, побутових навичок (умовно, туалету, переодягання на фізкультуру, миття рук і т. д.);

- комунікативного альбому: фотографій близьких людей, улюблених видів діяльності дитини;

- піктограм, пов'язаних із задоволенням фізіологічних потреб дитини (вода, їжа, туалет);

- ілюстраційного матеріалу із зображенням емоцій дитини, базових комунікативних функцій (в тому числі прохання про допомогу, вітання, відмова, згода і т. д.).

4. Організація фізкультурного куточку в груповому приміщенні і наявність в ньому ігор та дидактичних матеріалів для фізичного розвитку: мати, м'які ігрові модулі, гойдалки, батут, гірка, басейн з кульками, м'ячі, кільця, ключки, кеглі, кільцекид, обручі, машини, самокати, схеми ігор та ін.

5. Планування і проведення рухливих ігор, вправ, пальчикової гімнастики для розвитку загальної і тонкої моторики, координації рухів, координації мови з рухом, розвитку наслідування і творчих здібностей в процесі фізкультхвилинок в безперервній освітній діяльності, на прогулянці або у вільний час у другій половині дня.

Пам'ятати, що зміст ігор та ігрових завдань обов'язково має бути витриманим в рамках досліджуваної лексичної теми. Саме в іграх і ігрових завданнях найбільш успішно розкривається емоційне ставлення дитини до значенням слова.

6. Проведення ритмічної гімнастики. Це сприяє розвитку умінь виконувати фізичні вправи під музику в формі нескладних танців, хороводів, по творчим завданням педагога, співвідносити свої дії зі зміною частин твору, за допомогою виразних рухів передавати характер музики.

7. Організація і проведення спортивних вправ: катати один одного на санках, кататися з гірки на санчатах, ковзати по крижаній доріжці з розбігу, самостійно кататися на двоколісному велосипеді по прямій і з виконанням поворотів вправо і вліво; грати в спортивні ігри: городки (елементи), баскетбол (елементи), футбол (елементи), хокей (елементи), брати участь в іграх-змаганнях та іграх-естафетах.

8. Дотримання чіткого розпорядку дня. Пам'ятати, що будь-яка зміна режиму дня і розпорядку занять може вплинути на поведінку дитини. Рекомендується використовувати візуальний розклад дня. Необхідність введення візуального розкладу пов'язана з тим, що у дітей з РАС недостатньо сформоване розуміння мови. Вибір виду візуального розкладу залежить від віку та інтелектуального розвитку дитини. На перших порах використовують фотографії, що позначають заняття і режимні моменти. Багатьом дітям з РАС потрібне використання індивідуального візуального розкладу (в нього можуть бути внесені корекційні заняття, додаткові перерви і т. д.).

9. Для збереження здоров'я дітей з РАС необхідно:

А. Забезпечення якості сну дитини з РАС. Це передбачає дотримання температурного режиму, комфортного для дитини, облік специфічної реакції дитини на тканину постільної білизни і піжами, відсутність сторонніх шумів (шум води в крані, звук вентилятора, шуми за вікном, які можуть заважати заснути), створення умов для пробудження в спокійній обстановці. Вдалим є розміщення шторок над ліжечком дитини, що дає можливість усамітнення і спокійного засинання дитини з РАС. Для деяких дітей з РАС сон в незнайомому місці (в групі) є неможливим. Але денний сон для дитини є фізіологічною потребою, тому для таких дітей необхідно передбачити можливість повернення на час денного сну додому і її повернення  назад після пробудження.

Б. Облік особливостей організації прийому їжі, оскільки для дітей з РАС характерне прагнення зберегти постійні звичні умови життя, опір змінам в режимі дня, в тому числі в організації прийому їжі. Зокрема, у дітей спостерігається пристрасть до певних страв, неприязнь до деяких продуктів. Поступово харчове меню дитини розшириться, але на етапі адаптації допускається надати дитині можливість харчуватися принесеною з дому їжею, а також користуватися одноразовим або особистим посудом.

Особлива організація харчування необхідна дітям-алергікам і

дітям, які перебувають на певній дієті (наприклад, на безглютеновій). Необхідно організувати прийом дітьми підходящої їжі, інакше вони втратять можливість відвідувати освітню організацію, що вкрай негативно позначиться на їх загальному психічному розвитку.

10. Для освоєння дитиною змісту програми необхідно коригувати обсяг завдань. Це забезпечується встановленням меж завдання, тобто завдання повинні мати чіткі початок і кінець, щоб дитина мала чітке уявлення про те, що від неї вимагають і в якому обсязі. Виконанню даної умови може допомогти візуалізація послідовності виконання того чи іншого завдання. За потреби скорочувати обсяг завдань або пред'являти завдання маленькими порціями, замінювати завдання іншим.

 

Правила організації фізичного виховання

дітей з РАС

Зміст програми з фізичного виховання реалізується в різних формах:

- індивідуальне заняття;

- групова робота або робота в міні-групах;

- відпрацювання навику в повсякденній діяльності, в режимних моментах;

- формування навичок в рамках безпосередньої освітньої діяльності (заняття з фізичної культури);

- формування навички в рамках самостійної діяльності дітей, в спільній діяльності та в іграх з іншими дітьми і т. д.

 

В процесі навчання і корекції порушень рухової сфери у дітей з РАС необхідно дотримуватися таких правил:

1. Корекція моторного розвитку дитини з аутизмом проводиться на фізкультурних заняттях. Цікавими є рекомендації, які пропонують перед

початком фізкультурного заняття продумувати організацію простору в залі. Всі предмети, обладнання, які будуть використовуватися в ході заняття, повинні бути в полі зору дитини. Педагог повинен визначити місце, де може стояти дитина під час виконання вправ, яке можна позначити маленьким гімнастичним килимком.

2. Пред'являти навчальний матеріал відповідно до індивідуальних особливостей сприйняття дитини з аутизмом, способів пізнання навколишнього світу, тобто дитина виконує вправи з допомогою дорослого або за наслідуванням,  по показу чи за інструкцією та показом.

Важливим є застосування допомоги в роботі з дитиною з аутизмом.

Допомога - дія дорослого, спрямована на те, щоб дитина виконала завдання, але після того, як завдання вже пред'явлено. Допомога в більшості випадків застосовується на початковому етапі формування навички. Ступінь її ефективності залежить від того, наскільки швидко дитина зможе без неї обійтися, тобто виконати завдання самостійно. Допомога буває фізичною, вербальною, жестовою, у вигляді моделювання, у вигляді спеціально організованого зовнішнього середовища.

3. Якщо дитина не концентрує увагу на русі, виконаному педагогом, не робить спроб його повторити, то дорослий надає фізичну допомогу у виконанні даного руху. Потім інструкція повторюється і педагог допомагає дитині повторити рух правильно, якщо дитина не виконує його самостійно. При наданні допомоги дитині під час виконання вправ треба враховувати її можливості, тобто вправа може виконуватися спочатку з максимальною допомогою, а надалі з поступовою мінімізацією допомоги і стимуляцією самостійного виконання руху/рухів.

4. Інструкції повинні пред'являтися в чітко визначеній формі, суворим спокійним тоном - це допомагає дитині відрізняти інструкцію від інших висловлювань дорослого. Необхідно дотримуватися наступної послідовності дій, наприклад:

- пред'являється інструкція «Встань»;

- надається допомога у виконанні інструкції (дитину піднімають зі стільця за плечі);

- відбувається виконання інструкції (дитина стоїть);

- надається підкріплення: дається іграшка і говориться: «Розумничок, ти встав!»

Пам'ятайте! Дитина отримує підкріплення за виконання інструкції з допомогою дорослого на початку навчання. Згодом підкріплення дається тільки за самостійні і правильні реакції.

Увага!

- інструкція пред'являється тільки один раз (в рамках однієї спроби);

- якщо дитина не виконує інструкцію (або не відповідає на питання і т. п.), то йому негайно надається допомога;

- відповіді (поведінкові реакції), появі яких передувала допомога, підкріплюються тільки на самому початку навчання.

5. Педагог регулює фізичне навантаження для дитини, підбираючи відповідні вправи, регулює число повторень, стежить за синхронністю і якістю їх виконання.

6. Педагог виконує рух разом з дитиною, коментуючи кожен її пасивний або активний рух і даючи таким чином відчути, як правильно потрібно виконувати рух і як саме рух виконується в даний момент.

7. Починати з простих рухів в просторі тіла і поступово переходити до рухів зовнішнього просторового поля (різних видів переміщень), таким чином поступово ускладнюючи руховий репертуар і домагаючись автоматизації базових основних рухів.

Це означає, що при підборі загальнорозвиваючих вправ педагоги повинні:

- дотримуватися цефалокаудального закону, сутність якого полягає в тому, що розвиток рухів в онтогенезі відбувається від голови до ніг, тобто дитина вчиться контролювати рухи голови раніше, ніж рухи тулуба, що дає можливість сидіти, стояти або ходити;

- дотримуватися проксимодистального  (від ближнього до дальнього)

закону, сутність якого полягає в тому, що розвиток йде у напрямку від тулуба до кінцівок, від ближніх частин кінцівок до далеких; спочатку починається розвиток з великих м'язових груп (плечі, стегна), потім переходить на більш дрібні групи (кисті, зап'ястя, пальці).

8. Кожен набутий дитиною навик є основою для розвитку наступних навичок.

9. Забезпечувати п


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора