Як працювати з дитиною за І Рівнем
Увага, весь матеріал подається ОРІЄНТОВНО. Ви завжди маєте змогу відбирати завдання індивідуально до потреб та компетенцій вашої дитини.
Кожний з Рівнів вирішує певні завдання і стає основою для подальшого сенсорно-пізнавального розвитку дитини.
Рівень1. Чуттєвий досвід
Завдання
Навчальні:
- розвивати прагнення дитини досліджувати предмет;
- формувати здатність до наслідування.
Корекційні:
- формувати зорове та слухове зосередження;
- формувати здатність до розширеної орієнтації у довкіллі.
У освітньо-розвивально-виховному середовищі створюється атмосфера, за якої дитина має багато можливостей для пізнання та дослідження навколишнього світу: чим більше предметів дають дитині, тим більша ймовірність того, що вона знайде серед них щось цікаве і стимулююче. Окрім того, різноманітні іграшки дають дитині можливість узагальнювати свої навички, робити порівняння та поглиблювати свої знання про навколишнє.
Не варто обмежувати дитину стандартними іграшками: їй можна дозволити грати з різноманітними предметами і матеріалами:
різноманітної текстури, розміру, форми, ваги, кольору та інших якостей; побутовими речами (кухонний посуд, тканини та предмети побуту;
саморобними брязкальцям, ємностями, наповненими кольоровими кульками, квасолею, монетами, водою;
матеріалами, що мають відмінності на дотик (бумага, бархат, шкіра, шовк, хутро, поліетилен, метал, віск, дерево, камінь);
іграшки, що світяться та звучать і є дуже привабливими для більшості дітей.
Дуже часто у дітей з РАС відбувається застрягання на певних діях, стимуляціях (рухах), предметах. В такому випадку, якщо іграшки/предмети представляють більший інтерес ніж люди, слід зробити так, щоб до цих предметів у дитини не було вільного доступу.
Варто тримати такі предмети на рівні очей слід до того часу, поки дитина не погляне в очі, і тільки після контакту очима, давати очікувану іграшку/предмет. Таким чином досягається розуміння дитиною того, що за предметом є людина, що потреби задовольняє не окрема рука, а матір чи батько.
Важливо навчитися наслідувати дії дитини, що стає «пасткою уваги» для неї. Вона поступово починає звертати увагу на дії дорослого, а згодом розпочне наслідувати сама. Так само варто наслідувати звуки, котрі дитина видає, копіювати її посмішки та гримаси, щоб дитина починала повертати голівку в пошуках вихідного звуку, шукати обличчя дорослого.
Всі цілі та завдання вирішуються шляхом занять в ігровій формі в яку охоче залучаються діти. Гра у дошкільному віці є провідною діяльністю дитини і спрямована на отримання емоційного задоволення через здійснення активних фізичних чи розумових зусиль.
Отже всі Рівні так, чи інакше невід’ємно пов’язані ще з одною освітньою лінією: «Гра дитини».
Для дітей з РАС гра – це можливий спосіб допомогти перейти від самозанурення до реального взаємодії з іншими людьми, зрозуміти свої почуття, оточення, стосунки з батьками та однолітками.
Головна ціль ігрових занять – дати дитині можливість отримати досвід взаємодії з іншою дитиною/дорослим освоїти різні форми такої взаємодії і таким чином, відчути себе частиною соціуму.
В межах становлення освітньої лінії „Гра дитини” вирішуються як загальні завдання, спрямовані на соціальний та емоційний розвиток дитини, так і специфічні, пов’язані з особливостями розвитку дітей з розладами аутичного спектра.
Основні завдання таких занять:
- Сприяти розвиткові творчих здібностей;
- Розвивати здатність до організованості, довільну регуляцію поведінки;
- Формувати образ «Я» дитини через ігрову взаємодію з іншими дітьми та дорослими;
- Формувати уявлення про навколишній світ.
Специфічні завдання:
-
-
-
- Формувати у дітей мотивацію до взаємодії та спілкування;
- Стимулювати ігрову, комунікативну, мовленнєву активність дитини;
- Вивільняти напругу, досягати розкутості;
- Створювати передумови для спонтанної, довільної поведінки в цілому.
-
-
В залежності від рівня та особливостей розвитку дітей, на ігровому занятті ставляться і вирішуються різні завдання.
Напрями розвитку ігрової діяльності дитини з аутизмом
З метою розвитку ігрової діяльності дітей з розладами аутичного спектра можна виокремити декілька рівнів в освоєнні дитиною ігор: від пасивної участі і обов’язкової підтримки дорослого в іграх до активної ігрової взаємодії з дорослими та з іншими дітьми.
В залежності від здатності дитини долучатися до нової ситуації та готовності до взаємодії з дорослим та однолітками ми визначаємо такі 4 рівні становлення ігрової діяльності дитини з аутизмом:
Рівень 1 – Налагодження контакту;
Рівень 2 – Наслідування;
Рівень 3 – Ігри з правилами;
Рівень 4 – Сюжетно-рольові ігри .
Отже, з огляду на вищевказане, І Рівень освітньої лінії Дитина у сенсорно-пізнавальному просторі - «Чуттєвий досвід» ми реалізовуємо на основі Рівня 1 освітньої лінії Гра дитини – «Налагодження контакту», який спрямований на освоєння дитиною стереотипу заняття. Дорослий часто змушений брати ініціативу на себе. При цьому дитина може сидіти у дорослого на колінах. Основні ігри – це ритмічні вірші–забавлянки з емоційною кульмінацією, котрі супроводжуються діями і на котрі дитина емоційно позитивно відгукується. Роль дитини при цьому пасивна, але в ході улюблених ігор вона прислуховується до знайомих забавлянок, дивиться на інших учасників, за бажанням виявляє власну активність, щоб попросити дорослого продовжувати.
Завдання:
- формувати цілеспрямовану активність дитини;
- розвивати уважність дитини;
- формувати позитивний емоційний відгук;
- сприяти формуванню базового відчуття безпеки та довіри до людей;
- сприяти становленню здатності до контакту.
Для занять вкрай необхідно перш за все створити середовище, яке б дитина відчувала як безпечне для себе. Спочатку дорослий поступово вибудовує спілкування з дитиною, що ґрунтується на довірливих стосунках. Емоційний зв'язок із дорослим не тільки розширює уявлення дитини про навколишній світ, а й змінює її сприймання себе самої. Дитина починає краще розуміти свої емоції, уявляти результати своїх дій і, як наслідок, стає більш відкритою для спілкування з іншими людьми. Таким чином, з’являється можливість для включення дитини у заняття, а емоційний контакт з дорослим стає необхідним «містком» для цього. Дорослий супроводжує і підтримує дитину при першому досвіді участі у ігрових заняттях, допомагає зорієнтуватися у новому середовищі, подолати страх та невпевненість.
На етапі встановлення контакту основними іграми є ритмічні. Їх ціль – емоційне єднання дитини та дорослого, наслідування емоцій. Ритм грає важливу роль в організації поведінки дитини. Ігри відбуваються одна за одною в певній послідовності. Дитина швидко засвоює їх порядок, починає чекати улюблену гру, знає, коли заняття закінчиться.
Зовнішній ритм, заданий дорослим, допомагає дитині організувати власну активність: багатьом легше плескати у долоні або хитати головою в ритмі вірша або пісні, що звучить. Якщо рухи дитини підкорені зовнішньому ритму, їй легше і змінювати їх за ходом виконання завдання: зупинитися, коли замовчитьдорослий, який читає вірш, збільшити темп або ж змінити сам рух. В умовах ритмічно організованої дії дитині не надають інструкції, а створюють таке середовище, в яке вона сама долучається у гру та може здійснювати конкретні повторювані рухи. За приклад візьмемо кілька ігор-забавлянок:
Вірш |
Дії |
|
Ритмічна гра «Горішки».
Дорослий розказує вірш, поступово прискорюючи темп. При цьому плескає в долоні, тупає ногами або ж хлопає руками по колінах, прискорюючи рухи в ритмі вірша. Часто доводиться робити ці рухи замість дитини, взявши її руки у свої. Згодом можно стимулювати дитину до певних дій через надання імпульсів у лікті. |
||
Раз, два, три, |
||
Дули дмухали вітри. |
|
|
Дули дмухали щосили |
|
|
І горіхів натрусили. |
|
|
Натрусили так багато |
|
|
Поспішаймо їх збирати. |
|
Таким чином, ритм виконує функції стимулювання та регуляції, активізуючи дитину та спонукаючи її взяти участь в запропонованих іграх, а також дає змогу організувати свою активність, співвіднести її з діяльністю дорослого.
Дорослий розповідає вірші–забавлянки, супроводжуючи їх простими рухами (погойдування, нахили, плескання у долоні) і залучаючи дитину до цих рухів.
Використовуються вірші з емоційною кульмінацією, коли треба зробити акцентований рух, або вигукнути щось.
Вірш |
Дії |
|
«Гойда ігри»
Дорослий тримає дитину на руках/дитина сидить у дорослого на колінах, гойдає (похитуючи в сторони) у ритмі вірша, в кінці, на останній фразі. піднімаючи дитину дещо вище. |
||
Гойда, гойда, гойдашечки, |
||
Прилетіли дві пташечки, |
|
|
Сіли собі й воркотіли, |
|
|
Фур-р-р! І в небо злетіли! |
|
Пам’ятайте, гарно активізує дитину зміна ритму (наявність пауз, зміна темпу). Все це допомагає дитині приєднатися до спільної діяльності – спочатку емоційно, а потім і власними рухами. Важливо, що до дитини не має бути прямого звернення зі сторони дорослого, вимог виконати якийсь рух – вона виконує це самостійно, захоплюючись ритмом та емоціями.
Таким чином можна використовувати будь-які забавлянки, знайомі чи нові, за вашим бажанням.